Без верби і калини нема України

Знову серцем я лину в світлі юності дні,

Де в садочку калина зацвіла навесні.

Там немає печалі і далеко журба.

Там з дороги стрічає кучерява верба.

На калині віночок білим цвітом горить,

Ніби серце дівоче від кохання тремтить.

Пісню щастя співають ручаї голубі.

І розчісує вітер довгі коси вербі.

Та квітуча калина, що з струмком розмовля,

Та верба край дороги - моя рідна земля.

Без верби і калини в серці люта зима.

Без верби і калини й України нема.

             Я повернусь, я повернусь

             У синій вечір, під оту калину,

             І до верби тихенько прихилюсь.

             Це все моя кохана Україна.