Вікторина для молодших школярів "Скарбничка українських загадок"

Мета: продовжувати знайомити учнів початкових класів     з перлинами усної народної творчості – загадками;

           на основі власних спостережень та життєвого досвіду навчати складати та відгадувати українські загадки з різних галузей навколишнього середовища; розвивати спостережливість, логічне мислення, фантазію; виховувати ціннісне ставлення до української культури та народних традицій, любов до природи.

Учасники: представники команд 2 – 4 класів,   вболівальники, вчителі, гості.

Тур І. Відгадування загадок  на різну тематику від ведучого. (1 бал)

* * * Через воду він проводить, А сам з місця вік не сходить. (Міст)	* * * По полю ходить, жне, косить, Зерно молотить, хліба не просить. (Комбайн)
* * * Хоч не літак, а крилатий, Без крил не може працювати. (Вітряк)	* * * Знизу клин Зверху млин. Тече вода А їй не біда. (Парасолька)
* * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна. (Калина)	* * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус)
* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко)	* * * Торох, торох, Розсипався горох. Почало світати – Нема що збирати. (Зірки)
* * * Дерев’яний та довгенький, Маю носик я гостренький. На білому слід лишаю, Усіх діток потішаю. (Олівець)	* * * Ухопився за дріт, Покотився у світ, Потяг близняток Цілий десяток. (Електровоз)
* * * Коли хочеш ти читати, То повинен мене знати, А коли мене не знаєш, То нічого не вчитаєш. (Абетка)	* * * З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали. (Град)
* * * Спритний майстер у стрибках: На деревах, по гілках. Вся руда, пухнастий хвіст, Рідний дім для неї – ліс. (Білка)	* * * На городі нога стоїть, На нозі голова висить. Куди сонце повертається, Туди голова нахиляється.(Соняшник)
* * * З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан. (Хмари)	* * * Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце? (Болото)
* * * Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає? (Шипшина)	* * * Живим зерном народжений, Живу я на землі. Щодня рум’яним сонечком Я сходжу на столі. (Хліб)
* * * У нашої бабусі Сидить дід в кожусі, Проти печі гріється, Без води умиється. (Кіт)	* * * Прийшла кума із довгим віником На бесіду із нашим півником, Схопила півня на обід Та й замела мітлою слід. (Лисиця)
* * * Найрідніша, наймиліша, Всіх вона нас пестить, тішить, Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?.. (Мама)	* * * Олена зелена, Не сіяна, не саджена, Хто доторкнеться, Той обпечеться. (Кропива)
* * * Уночі гуляє, А вдень спочиває, Має круглі очі, Бачить серед ночі. (Сова)	* * * Хоч я і страшнуватий, Ось палиця в руці, Та як мені прогнати Від проса горобців? (Опудало)

              

Тур ІІ. Відгадай предмет. Учасники відгадують предмет за трьома  ознаками. (від 1 до 3 балів)

1. Білий – дрібний – солодкий  (цукор)

2. Круглий – шкіряний – футбольний  (м’яч)

3. Круглий – оранжевий – смачний (апельсин)

4. Довга – дерев’яна – рибальська  (вудка)

Тур ІІІ. Конкурс капітанів. Кожен капітан відгадує загадки від  капітанів-суперників. (1 – 2 бали).

Тур ІV. Конкурс для вболівальників. Вболівальники відгадують загадки від ведучого (1бал).

* * * Я порою дощовою – Наче дах над головою. При собі мене тримають, А як дощ  пройде – складають. (Парасолька)	* * * У носатого Івана Одежина дерев’яна. Він у чистім полі ходить І по ньому носом водить. Не стрижений, не чесаний – Гострим ножем зетесаний. (Олівець)
* * * В полі жовті промінчата Шелестять, немов зайчата, А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть… (Жито)	* * * Хто крилатий, гарний, гожий, На красиву квітку схожий, Має довгий хоботок, П’є нектар ним із квіток? (Метелик)
* * * У бабине літо Легке срібне сито, Не руками ткане, Летить ось над нами. Що ж це, дитинко? Це – (павутинка)…	* * * Його пожива – це листочки, Домівка – деревце чи кущ. З’являється що травня точно Поважний, симпатичний … (Хрущ)
* * * Якщо руки ваші в ваксі, Якщо на ніс сіли клякси, Хто тоді ваш перший друг, Змиє бруд з лиця і рук? (Вода)	* * * Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні? (Блискавка)
* * * Дуже я потрібна всім: І великим, і малим. Всіх я розуму учу, А сама завжди мовчу. (Книга)	* * * Спробуй, друже, відгадати, Що за стрій у небесах: Чи клубки пухкої вати, Чи то пір’я з крупних птах, Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі … (Хмари)
* * * Триколісний друг у мене, Має він кермо зелене. Ще сидіння та педалі… Певно, ви його впізнали? (Велосипед)	* * * Всюди проживають, По шість ножок моють, Можуть мати й крила. Але це – не пташки. Дітки, відгадали? Звісно, це - … (Комашки)
* * * Ледь помітний він, маленький… То квадратний, то кругленький… Як його ти відірвеш, То штани не застібнеш… (Ґудзик)	* * * Що за жучок це – яскравий, моторний, Спинка червона у крапочку чорну, Сам симпатичний, хоча і маленький, Гарний на вроду він та веселенький. (Сонечко)
* * * Над глибокою рікою Вигнув спину він дугою. Всі по ньому їдуть, Всі по ньому йдуть, А з собою не беруть. (Міст)	* * * До дітей на кожне свято Просять в гості завітати, Бо солодкий і смачний. Здогадались, хто такий? (Торт)
* * * Щоб мені кудись дійти, Треба всю її пройти. Бере початок від порога Далека чи близька… (Дорога)	* * * Кружляють в повітрі маленькі пушинки, Легенькі та білі, неначе сніжинки; Дивуються дуже дорослі і діти: Де ж міг раптом взятися сніг серед літа? (Тополиний пух)
* * * Що за струмінь-водоспад? В спеку кожен йому радий; В нашім парку – гарний, гожий – Веселить він перехожих. В’ються вгору води потоки, Краплі бризкають нівроку… Знають Юля та Роман, Ця загадка про… (Фонтан)	* * * Грушка – не грушка, Вушка та дужка, Порожнє бриньчить, Повне – мовчить. (Відро)
* * * На одній нозі танцюю, Зовсім я не байдикую. Ти мене лиш накрути – Та в таночок знов пусти. (Дзиґа)	* * * Що за хатка – дивина? З скла прозорого вона. Табунцями, як у річці, Рибки плещуться в водичці. (Акваріум)
* * * Де у полі квітне гречка, Стоїть хатка невеличка. Ти зустрінеш там родину, Що працює без упину. (Вулик)	* * * Лишає він страшні сліди, Усе він пожирає. А як даси йому води – Відразу помирає! (Вогонь)

Тур V. Конкурс «Категорія». Кожна команда обирає категорію  загадок і намагається відгадати якнайбільше за 1 хвилину

         (1 бал).

Українські загадки про речі

Ні світ, ні зоря Проснувшись, Пішов із двора Зігнувшися. Не сам пішов – А ще двох підчепив. Як воду знайшов, То обох утопив. (Коромисло з відрами) І день іде, І ніч іде, І третій день, І сьомий. Іде, Не жде, Відлік веде, Не відаючи втоми. А не стомивсь за вік, Тому (хоч дзвінко серце б’ється), Що стільки б літ не йти йому, Він з місця не здвигнеться. (Годинник). Що воно за свинка? Невеличкий зріст, Із заліза спинка, Із конопель хвіст? (Голка та нитка). Як донизу іде – То дзвенить і гуде. Вгору ж я к здіймається – Плаче-заливається. (Відро) Сам без ніг, Малий, Пузатий, А такий скакун завзятий! Тільки вдариш добре в бік – Як одразу в танець – скік! За ці скоки його люблять І ногами часто луплять. А йому – мов так і треба: Підлітає аж до неба. (М’яч) Хвіст увесь у дворі, Тільки нос у норі. І отій о порі, Доки ніс у норі – В дім не можуть зайти Ні малі, ні старі. (Висячий замок) Мав спочатку я клинець, Розгорнув – зробив млинець. Линув дощ, дзюрчить вода. Під млинцем я – не біда! (Парасолька) Перший:От коли б зима! Влітку я стою дарма. Другий так відповіда: Не зима то, а біда! Влітку радісно мені Мчати в рідній стороні. – Ну, а третій розсудив і таке промовив: - Вас одно возить мені, літом чи зимою. (Сані, віз та кінь). Є у мене деревина, В ній дуплиста серцевина. Вліз у дірку хвацький писар, Пише, пише і мовчить. Сам, як дерево, завдовжки, Тільки ніс з дупла стирчить. (Олівець). У матері Цієї Одинадцять малят, І кожне з них Від неї Разів коротше в п’ять. А їх батьком, Що як сажень, І матір не зрівнять. Хто відає? Хто скаже, Як зветься Ця сім’я ? (Граблі) Розкажу я про такого, Що слугує вам в житті. В носі решето у нього Та ще й лазня в животі. Візьмеш – диха паровинням. На голівці – гуля. А рука одна – на спині. Та й вона – кривуля. (Чайник) Білий голуб в хату Прилетів, Паперовими крилами Шелестів, Із усього світу Всі новини Розказати зумів За півгодини (Газета) Невеликий Спритний майстер, Сам худий та головастий, А береться до роботи – Чутно голос на всі боки. (Молоток) Поле біле Та не орне, Зерня спіле – Чорне-чорне. А хто вміє, Той посіє, А хто знає – Відгадає. (Письмо)

Довгий Мартин Ліз через тин. Сам перебрався, Мов по драбині, А голова Залишилась на тині! (Горщик) Верхи сідаю, На кому – не знаю, Знайомого побачу – Донизу поскачу. (Шапка) Мчать по снігу з двору Задерши рильця вгору (Сані) Молодець, хто одгадає: Горобець Вола тримає. (Замок на дверях) Покочуся на поміст, Залишивши довгий хвіст. Хто за хвіст хапоне – Той покотить ще мене. (Клубок) Товсту пані З дубових лісів Підперезали У сім поясів (Діжка) Ледарю добре б Лежать на боку На рівнім, гладенькім Залізним току, Та дуже гарячий Залізний цей тік – Вертітися треба Із боку на бік (Млинець на сковороді) Качка в море Упірнає Хвіст тоненький Залишає (Відро з дужкою) Кінь, залізний, худий Допавсь до води, Пив собі, пив, Поки спрагу зігнав – Озеро випив До самого дна. (Ложка та миска) Товстенький бичок Обсмалений бочок На вогні весь вік чорніє, А ніхто не пожаліє. (Казанок) Не ступивши від порога, Вже знайшов аж дві дороги, Подививсь – обидві рівні, По одній на кожну ногу. (Штани) Смалена відьма Гребе, кривонога, Золота більше З печі якомога. (Кочерга) Малючок гривастий по всій хаті їздив-шастав та й в куток сховався. (Віник) Сам без ніг, без очей, а де треба, там і ходить, ще й й сліпих за руку водить. (Ціпок) Не свита, а зшита, Не кущ, а з листками, Маленького зросту, Гарненького стану – Хто її знає, Той розум має. (Книга) Туди ріг, Сюди – ріг. Середина, мов пиріг. А сама набита пухом Під моїм Вмостилась вухом. (Подушка) Розумний Іванко в дерев’яній сорочці – де носом поведе, там і слід покладе. (Олівець). Хоч порожній сам і голий, Маю голос я не кволий, Всім солдатам у строю Я команду подаю. (Барабан) Ноги є, А не ходжу, Спинка є, А не лежу. І сидіння є, А сам Мушу вік стояти. А скажіть, Чи вдасться вам Хто я, відгадати. (Стілець)

 

 

 

Українські загадки про техніку.

Ну і кінь! Як біжить – Так довкіл Земля дрижить. Дим у ніздрі Вилітає, Очі світять З далини. Ціле селище Тягає, А попробуй – Дожени! (Паровоз) Гострозубий крокодил По всім полі походив, Де були його сліди – Зеленіють там ряди. (Сіялка) З весни і до морозів З села виходив віл – Залізним гострим рогом Копав старанно діл. Копав, не норовився, Скибки перекидав, За літо наробився – Всю зиму прогуляв.(Плуг) Помилуйтеся конем: Серце в нім горить вогнем, Не годований вівсом І не битий батогом, А як полем він іде, Аж сім борозен кладе. (Трактор)

Гризе, Гризе, Виїдає, Не ковтає – Викидає, А як візьме злість, То й наскрізь проїсть. (Свердло) Не птах, а летить, Не грім, а гримить, Долає вершини, Моря і долини. Захочеш – підніме Тебе аж до неба І враз перекине Туди, куди треба. (Літак) Ось загадка так загадка: Де поїду – Стане гладко. Тільки пальцем не торкай, Обпечешся, так і знай. А щоб взять мене тобі – Маю ручку на горбі. (Праска) Невелике, без’язике, а здаля приносить вість. (Радіо) )

Українські загадки про рослини

У білій одежині, В хустині зелененькій Сумує край стежини Тонесенька Оленка (Берізка) Там, де в яр Травиця збігла, Красувалась Куля біла. Налетів Жартун-вітрисько, Щось травиці Пошушукав… І знялося з кулі Триста Спілих Білих Парашутів. (Кульбаба) У зеленим зіллі Виросли дівчатка – Вії у них білі, Золоті очатка. (Ромашки) І примітив мене, І привітив мене. А дістав би мене Та вкусив би мене, За медок-солодок Похвалив би мене. (Яблуко чи груша) Як крізь землю він ішов, Гарну шапочку знайшов. Коло стежки став якраз, Виставляє напоказ. Ох, дивак, Нехай би ліз В гущину під віти По такі шапки у ліс Зараз прийдуть діти. (Гриб) Усі в лісі мужики Поскидали сіряки, Тільки троє мужиків Не скидають сіряків. (Ялина, сосна, ялівець) Воно для всіх нас - добрий друг, Хоч диваком вважається, Бо навесні вдяга кожух, На зиму ж – роздягається. (Дерево) У полі дядько русий Зустрівся якось нам. Стирчать у гору вуса, Ще довші, аніж сам. (Овес) Виростає шкода На кінці города, Хто до неї доторкнеться, Як ужалений Сахнеться. (Кропива)

Із червоним тільцем, Із серденьком-камінцем, А смак – ну такий, Що здається, сама У рот тобі скаче – Терпіння нема! (Вишня) Весною В біле плаття Убравшися, стояла А потім плаття зникло, Згубилося, пропало. Лиш ґудзички тримались На ниточках все літо, Щоб, начебто вуглинки, На сонці почорніти. (Черемха) Це дві сестрички рідні Зеленими – подібні, Такі обидві схожі, Що й відрізнить не зможеш, А потім щось подіється – І сестри розподібняться: Одна почервоніє, А інша – почорніє. (Порічка та смородина) Коли вранці хтось куди Поміж люди йде, бува, Так під шапкою завжди Є у нього голова. А Микита боровий Має шапку, як і всі, Та не має голови. На чім шапка?На нозі! (Гриб) Били мене, били Били, молотили, І в росі мочили, І в теплі сушили, І на клоччя рвали, Опісля – чесали, А тоді крутили Та іще мотали, Прали та білили Та іще качали, А нарешті зшили І на стіл поклали. (Льон) Сидить пані на горбку У червонім каптурку, Хто не пройде – спинить крок, Щоб зірвати каптурок. (Суниця) Панночка малесенька Сховалась в холодок – Сукенка червонесенька, Білесенький пеньок (Малина) Сидить Фрося, Розпустивши волосся, Хто не мине – Той скубоне.(Зелена цибуля) Завітала в хату пані У червонім сарафані Як взялися роздягати – Стали сльози проливати. (Цибуля)

Українські загадки про тварин

Чотири біжать, Двоє стирчать, Двоє бачать – Дорогу значать, Сімсот поганяє. Хто відгадає? (Кінь) Вночі руда дівчина Залізла тихо в двір, Курей перелічила Та й понесла у бір. (Лисиця) Влітку – сірій, Взимку – білий, Полохливий, Несміливий, Попсує в городі Грядку – Утікає без оглядки. А собачий гавкіт вчує, Так душа – Відразу в п’ятки. (Заєць) Кулька-малявка Шастає під лавку, Крихти підбирає, Од кота втікає. (Миша) Летіла пава, На каміння впала, Камінці розбила, Мертвих розбудила, Мертві устали – В дудочки заграли. (Куриця, яйця, курчата) Хоч багата Хата ця А не мала Пожильця Як з’явився Пожилець – Трісь! – Хатині вже Кінець. (Яйце та курча) Між листям і гілками По лісових доріжках Біжить клубок з голками На коротеньких ніжках (Іжачок) Щоб кравець – не кравець. І щоб швець – так не швець. А ножиці у руках І щетинка у зубах. (Рак)

Іде вояк Стежиною. Несе кілка За спиною. Іде він, грізний, На війну, Загубить душу Не одну. А бій закінчить – Диво з див! – Розводимо руками: Навіщо ж він Кілка носив, Коли давив Зубами? (Кіт) З білого каменю, З жовтого воску Вийшов співак І пустив поголоску. (Півень, курча) Чи зима, чи літо – Біла, наче сніг, Чи зима, чи літо – Як надутий міх, Ходить на лопатках, Бігать неохоча, Рогом їсть і п’є, А як загогоче – Розумій, як хочеш! Хто упізнає? (Гуска) Бочка стогне біля тину, завалившися бочком. (Свиня) Звір, а тішить ласкою, В кожушку атласному, Оксамитні лапоньки Ходять попід лавоньки. Вушка хоч малесенькі – Чуйні та гостресенькі. Оченята-віченьки Світяться щоніченьки. На лежанці гріється, Без водиці миється. А як розгуляється, Часом помиляється: Злиже ненарочком Не із черепочка, А із того дзбанка, Де смачна сметанка. (Кіт) Хоч нічого не згубила – Увесь час чогось шука, Все довкола перерила. Угадайте, хто така? (Свиня) Наїхала облава, Господарів забрала, А хата мокра їхня Вся вийшла через вікна (Вода, риба, сіть)

     

 

Українські загадки про природу та природні явища

Вночі на лузі – Гляньте ви! Сивко пасеться Без трави. (Туман) Зимою гріє, Весною тліє, Влітку помирає, Восени оживає. (Сніг) Кудись Біжать булані А поводи в них рвані, Ні запрягти, Ні загнуздати, Ні з батогом Їх перейняти. (Хмари) Дуга з’єднала береги, Немов у казці, гожа. А от дзвіночка до дуги Ніхто вчепить не може. (Веселка) Як іде –голови І дрючком не дістать. А впаде – І з трави-мурави не видать. (Дощ) Що за дивне сотворіння: Виростає без коріння І не має зовсім цвіту, А всьому потрібне світу, Хоч родилось із води, Пропаде, як вкинь туди. (Сіль) Хтось могутній, Невідомий, На ріку печать поклав. Без сокири Чи без лома, А ніхто ще не зламав. (Мороз та крига) Хоч безкрилий, а літає, Безголосий – свище. Хоч безрукий, а буває, Груші з дерева збиває, Навіть часом вириває Сосни з коренищем. А як втомиться – впаде І нема його ніде. (Вітер) Він родиться мовчки І мовчки лежить. Помре – зареве, Без оглядки біжить.(Сніг) Бичок круторогий Іде без дороги. В гаю не шелесне, На плесі не плесне, Через озеро скочить –Копиточків не змочить. (Молодий місяць) Один каже: Біжу-біжу! Другий каже: Лежу-лежу… Третій каже: Я не хочу Ні біжать, ні мчатись, Краще буду я стоять, З боку в бік Хитатись. (Річка, берег, очерет) Пнеться Сава гонористий Без рук, без ніг У небо чисте. (Дим) Сито не сито, Руками не вито, Пряжа не пряжа – Хто знає, той і скаже. (Павутиння) Ні шляхом-дорогою, Ні степом-облогою Ішов парубчак – Аж сяяв красою, А вмився ж він як – Ні водою-росою, А втерся ж він як – Ні тканим, Ні праним. (Місяць)

Як надійде вечір – Видно диво з див: Повний хлів овечок, А козел - один. (Зорі та місяць) На воді – Не плине й не втопає, На вогні – Не тліє й не горить. На піску – Слідів не залишає, По соломі йде – Не шелестить. (Тінь) Золоте барилечко Вранці покотилося, Ні стукоту, Ні грюкоту, Не впало, Не розбилося, Коли ж накрасувалося – За темний бір сховалося. (Сонце) Біг лис Понад ліс Поміж хмарами навскіс, Було видно в темним небі Золотий задертий ніс. (Місяць) Блиснула, Зламалася, Десь умить сховалася. Не впіймати, Не догнати, Тільки одголос чувати. (Блискавка) Йшла дівчина з торгу, Несла гороху торбу. Усюди, де ступала, Горох порозсипала. Ні лопатою згребти, Ні мітлою замести. А почало світати – нема чого збирати. (Зорі в небі) Без дощок, без балок Крита Стеля понад нами, Вздовж і впоперек Прибита Білими цвяшками (Небо і зорі) На полі оксамитовім Є чарівне письмо: Ясні сріблясті літери І пишеться само. Удень воно ховається, Щоб уночі світити, А хто з вас постарається, Той зможе полічить. (Зорі) Тягнеться нитка Без кінця, без краю – Лісом, переліском, Полем, мимо гаю – Ні її порвати, Ні в клубок змотати. (Дорога) Виростає зимою Униз головою, Корінцем догори, І росте до пори. Стане сонце гарячим – То відразу заплаче, Стікає сльозами І геть пропадає. То хто ж поміж вами Загадку вгадає? (Бурулька) Як летів – блискотів. Як упав – землею став. (Дощ) Дуга з’єднала береги, Немов у казці, гожа. А от дзвіночка до дуги Ніхто вчепить не може. (Веселка)