Виступ на педраді

Адаптація першокласників

     Початок навчання дитини в 1-му класі - складний і відповідальний етап. У її житті відбувається дуже багато змін. Це не тільки нові умови її життя та діяльності, але й нові контакти, нові стосунки, нові обов'язки. Змінюється соціальний статус: була   просто дитиною, тепер стала школярем. Відбуваються  зміни і у соціальному інституті навчання і виховання: не садочок, батьки, бабуся, а школа, де навчальна діяльність стає провідною. Змінюється все життя дитини: все підпорядковується навчанню, школі, шкільним справам і турботам.

Саме в ці перші місяці починають формуватися ті системи відносин дитини зі світом із самим собою, ті стійкі форми взаємин з однолітками і дорослими, і базові навчальні установки, які в істотній мірі визначають в подальшому успішність його шкільного навчання, ефективність стилю спілкування, можливості особистісної самореалізації у шкільному середовищі.

    У цьому навчальному році до першого класу було зараховано 16 учнів: 5 учнів 2010 р.н. та 11 учнів 2011р.н. Усі учні відвідували дитячі навчальні заклади: 3 учні – ДНЗ «Сонечко», 13 учнів – ДНЗ «Ялинка».

     Більшість дітей були відносно готовими до навчання в школі, а саме: знали усі літери українського алфавіту (двоє читали цілими словами (Богачук Р., Карау В.),  могли порахувати від 1 до 10 і навпаки, називали цифри, орієнтувалися в загальних поняттях.

    Частина ж учнів прийшли до 1 класу слабо підготовленими, мали початковий рівень знань, потрібний для навчання.

     У адаптації першокласників виділяють три рівні:

·       Високий рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: правила і вимоги сприймає адекватно; навчальний матеріал засвоює легко; глибоко і повно оволодіває програмовим матеріалом; розв'язує ускладнені задачі, чемний, уважно вислуховує вказівки, пояснення вчителя; доручення виконує охоче й сумлінно, без зовнішнього контролю; виявляє високу зацікавленість до самостійної навчальної роботи, готується до всіх уроків; має у класі позитивний статус.

     Протягом першого семестру високого рівня адаптації досягло шестеро учнів (Богачук Р., Карау В, Каташинська П., Мазуренко О., Розовенко В., Харчук В). Ці учні адекватно сприймають правила і вимоги навчання, уважно слухають і засвоюють програмовий матеріал, пояснення та вказівки, працюють самостійно над завданнями, на уроках активні та дисципліновані тощо.

·       Середній рівень адаптації. Першокласник позитивно ставиться до школи: відвідування уроків не викликає в нього негативних переживань, розуміє навчальний матеріал, коли вчитель пояснює його досить детально і наочно; засвоює основний зміст програми з усіх предметів, самостійно розв'язує типові задачі; зосереджений і уважний під час виконання завдань, доручень, вказівок учителя, водночас потребує контролю з боку дорослого; зосередженим буває тільки тоді, коли робить щось цікаве для себе; майже завжди готується до уроків; доручення виконує сумлінно; дружить з багатьма однокласниками.

     Такого рівня адаптації досягло також шестеро учнів (Буравська В., Вовк  Б., Кропивко Д., Манацюк С., Супрунець С., Фризюк В.). Ці діти трохи слабше засвоюють матеріал, потребують допомоги з боку дорослих, не виявляють особливої активності на уроках, працюють повільніше, але, разом з тим, намагаються виконувати вказівки, слухають пояснення, орієнтуються в основних поняттях, пов’язаних із навчальною діяльністю. У Манацюка С., більшою мірою, це пов’язано з вадами мовлення. Вовк Б. та Кропивко Д. іноді порушують дисципліну на уроках та перервах.

·       Низький рівень адаптації. Першокласник негативно або байдуже ставиться до школи: часто скаржиться на здоров'я, погане самопочуття, у нього переважає пригнічений настрій; спостерігаються порушення дисципліни; матеріал, який пояснює вчитель, засвоює фрагментарно; самостійна робота з підручником викликає труднощі, під час виконання самостійних завдань не виявляє до них інтересу; до уроків готується нерегулярно, потребує постійного контролю, систематичних нагадувань і спонукань як з боку вчителя, так і з боку батьків; може зберігати працездатність і увагу за наявності тривалих пауз для відпочинку; для розуміння нового матеріалу і розв'язування задач за зразком потребує значної допомоги вчителя і батьків; доручення виконує під контролем і без особливого бажання; пасивний, близьких друзів не має, знає імена й прізвища лише частини однокласників. Зрозуміло, що є досить тісний причино-наслідковий зв'язок між рівнем адаптації школяра і системою тих чинників, умов, у яких він виховувався.

     Двоє учнів (Кейко К., Мошкович С.) мають низький рівень адаптації.

     Вони не запам’ятовують навчальний матеріал, слабо орієнтуються у підручнику і зошиті, не хочуть працювати самостійно, на уроках апатичні, сонні, не виконують вказівок та завдань, потребують постійної сторонньої уваги та присутності. Кейко К. має складні вади мовлення.

     Психологи виділяють ще один термін – це дезадаптація.   

Дезадаптація - це порушення в навчанні і в поведінці, конфліктні стосунки. Така дитина прагне відчуження, не приймає правил соціуму. Не може прийняти темп шкільного життя.

   Ознаки дезадаптації : підвищена стомлюваність, дратівливість, спалахи гніву, замкнутість, погана успішність, агресивність або, навпаки, надмірна соромливість, підвищена тривожність, низька самооцінка.
Прояви дезадаптації: відставання від програми; швидка втомлюваність; недисциплінованість; невміння будувати відносини з однолітками та дорослими; підвищена тривожність, плаксивість; глибокий спад працездатності наприкінці дня; неадекватна поведінка; неуспішність у навчанні.

Кейко І. та Пасічник А. зовсім не орієнтуються у програмовому матеріалі не знають , не запам’ятовують і не можуть відтворити елементарних понять програмового матеріалу, не працюють самостійно. Кейко І. та Мошкович С. часто порушують поведінку  на уроках та перервах, не реагують на зауваження.

     Кейко І. має дуже складні вади мовлення.

Висновок. Те, за яким магістральним шляхом піде розвиток школяра у найближчі роки, чи буде в період адаптації закладений соціальний та інтелектуальний фундамент успішного подальшого навчання, або з приходом в школу дитина потрапить у чужий, незрозумілий - а отже і ворожий йому - шкільний світ, багато в чому залежить від професійної і власне особистісної зрілості дорослих : батьків, педагогів, вихователів, шкільних психологів. Тобто я вважаю, що для того щоб допомогти дитині відчути себе в школі комфортно, вивільнити наявні у нього інтелектуальні, особистісні, фізичні ресурси для успішного навчання і повноцінного розвитку, батькам, вчителям і психологу необхідно: виявити психологічні особливості дитини; налаштувати навчально-виховний процес на його індивідуальні особливості, можливості та потреби; допомогти дитині сформувати навички і внутрішні психологічні механізми, необхідні для успішного навчання і спілкування в шкільному середовищі.  

     Таким чином, можна зробити висновок, що 88% учнів 1 класу на тому чи іншому рівні адаптувалися до навчання в школі та 12% - дезадаптовані.