Самоаналіз власної діяльності та самоосвіта – реальні шляхи підвищення професійної майстерності.

       Реформування системи національної освіти вимагає всебічної уваги до кожної з її складових частин. Певною мірою це стосується підвищення педагогічної майстерності вчителів шляхом організації самоосвіти педагогів.

    Учитель - основна дійова особа у реформуванні сучасної освіти. Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Тому вчитель має постійно оновлюватися, розвиватися індивідуально.

    Отже, для того, щоб навчати, вчителю самому необхідно постійно навчатись. Прагнення до знань, психологічна готовність педагога до об'єктивної потреби навчатись протягом своєї педагогічної кар'єри є безперечним гарантом його професійного становлення. 

      Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та самовдосконалення педагогів.

Важливою рисою самоосвіти вчителя є те, що результатом його роботи виступає не лише власне самовдосконалення в особистісному й професійному плані, а й розвиток учнів. Учитель повинен досягти успіху, щоб його досягли учні. Самоосвітню діяльність вчителя можна розглядати як сукупність декількох «само-»:

- самооцінка - вміння оцінювати свої можливості;

- самооблік - вміння брати до уваги наявність своїх якостей;

- самовизначення - вміння вибрати своє місце в житті, суспільстві, усвідомлювати свої інтереси;

- самоорганізація - вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;

- самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;

- самокритичність - вміння критично оцінювати перевагу та недоліки власної роботи;

- самоконтроль - здатність контролювати свою діяльність;

- саморозвиток - результат самоосвіти.

Саме формуючи цю сукупність «само-» можна передбачати свідомо самоосвітню діяльність вчителя.

Аналізуючи власні уроки та розробки колег, я розумію, що

самоосвіта є об’єктивною потребою, яка мотивується такими чинниками:

- щоденна робота з інформацією;

   При підготовці до уроків я намагаюся використовувати якомога більше різноманітної інформації, яка б зацікавила учнів, викликала  бажання здобувати нові знання, а саме:

§  фахові видання «Початкове навчання та виховання», «Початкова освіта», «Початкова школа» тощо;

§  методичні рекомендації та розробки уроків;

§  передовий педагогічний досвід;

§  інтернет;

§  схеми та таблиці тощо.

- конкуренція;

    Здорова конкуренція повинна бути присутня у будь-якому колективі. Усі члени нашого методичного об’єднання намагаються якомога краще працювати, щоб досягти кращих результатів у навчанні учнів. Тому при викладанні навчальних предметів та виховній роботі важливе місце приділяю тим видам робіт, для яких характерна єдність мого слова, унаочнення, власний приклад. Вважаючи особистість пріоритетом, намагаюся шукати ті форми і прийоми навчання, які сприяли б розвиткові і становленню дитини, вихованню культури спілкування, працьовитості.

- зміни в суспільстві;

    Зміни, які відбуваються зараз в Україні, вимагають від кожного педагога зібраності, стриманості, толерантності по відношенню до учнів. Готуючись до кожного уроку я намагаюся максимально використовувати патріотичну тематику. Для дидактичних вправ та ігор, наочності, прикладів, фізкультхвилинок, виховних заходів використовую національну символіку, твори українських авторів, художників поетів, композиторів.

- громадська, суспільна думка;

    У роботі вчителя громадська та суспільна думка – визначний фактор та стимул для подальшого самовдосконалення. Дуже приємно, коли за твою роботу тебе поважають та хвалять не тільки батьки та учні, а й колеги по роботі.  Тому я намагаюсь багато уваги приділяти не тільки власним розробкам, проектам, творчим напрацюванням, а й беру посильну участь у роботі методичного об’єднання, допомагаю колегам по роботі.

Основними формами методичної роботи в школі, спрямованої на підвищення мотивації педагогів до самоосвіти є наступні.

Ä Індивідуальна форма

Ä          Ця форма методичної роботи вчителів є складовою їх самоосвіти.          Зміст індивідуальної самоосвіти педагога охоплює систематичне вивчення політичної, психолого-педагогічної, наукової літератури, безпосередню участь у роботі шкільних, міжшкільних та районних методичних об'єднань, семінарів, конференцій, педагогічних читань; розробку окремих проблем, пов'язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи;  підготовку доповідей, виступів, огляд  педагогічних та методичних журналів, збірників та ін. Так у рамках районного методичного об’єднання я керую школою передового педагогічного досвіду з вивчення комп’ютерної грамотності молодших школярів, де мною було представлено презентацію з вивчення інформатики в початкових класах та проведено майстер-клас з інформатики на тему «Алгоритм»

Ä Колективні форми

        Відкриті уроки - одна з колективних форм методичної роботи, їх мета - підвищення майстерності всіх учителів. Основні завдання відкритих уроків: упровадження в практику вчителів передового педагогічного досвіду і результатів досліджень педагогічної науки, спрямованих на розв'язання завдань, що стоять перед  школою. Під час аналізу й обговорення відкритих уроків  забезпечується цілеспрямованість обговорення, науковість аналізу, принциповість, поєднану з доброзичливістю у критичних зауваженнях, поєднання аналізу уроку з практичними рекомендаціями.

     Восени цього навчального року мною було проведено відкритий нестандартний урок-пресконференцію з природознавства «Як тварини готуються до зими».

        Також дуже ефективною в межах самоосвіти є практика взаємовідвідування вчителями уроків, що  має істотне значення у підвищенні педагогічної майстерності вчителів. Якщо молодий і недосвідчений учитель відвідає урок, що його проводить старший колега, то він може збагатити свій методичний багаж. Якщо ж досвідчений педагог відвідає урок менш досвідченого колеги, то зможе порадити йому, як удосконалити той чи той момент уроку. Можливо, й досвідчений педагог знайде щось корисне для себе у молодшого колеги. Нажаль, цей спосіб самоосвіти мало практикується в нашій школі. Вчителі, в основному, відвідують та аналізують лише відкриті уроки, які проводять їх колеги.

        Центром  методичної роботи в школі, зазвичай, є предметні методичні об'єднання вчителів, які вивчають і втілюють досягнення  передового педагогічного досвіду в практику навчання. На засіданнях методичних об'єднань заслуховуються й обговорюються доповіді з найактуальніших питань навчання і виховання, нова фахова література,  організовуються проведення і обговорення відкритих уроків, виготовлення наочності, застосування технічних засобів навчання, заслуховуються звіти учителів про виконання індивідуальних планів самоосвіти.  На засіданні  методичного об’єднання  вчителями початкових класів було опрацьовано методичні , психолого-педагогічні посібники, розроблялися сценарії виховних заходів і свят, обговорювались нові програми і підручники

Колісніченко Н.А. Доповіла про  нові підручники для третьокласників. Вона зробила порівняльну характеристику, вказала на особливості роботи з ними. А Ю.Ю. Куценко підготувала доповідь на тему «Досвід використання спадщини В.Сухомлинського. Шкільно-сімейне виховання».  Було проведено, обговорено і проаналізовано відкриті уроки, проведені Чернишенко Т.В., Кравець І.І., Колісніченко Н.А.,

Притуляк В.Г. Кожен вчитель перед проведенням  ретельно проаналізував підготовлений урок, адже від уміння аналізувати свій урок, конкретні педагогічні ситуації, що виникають на ньому, результати педагогічних  впливів на учня, результати своєї праці багато в чому залежить уміння вчителя спланувати, організувати, проконтролювати, відрегулювати свою педагогічну діяльність. Від самоаналізу уроку багато в чому залежить педагогічна  майстерність учителя, продуктивність його педагогічної праці.

У процесі підвищення ефективності діяльності вчителя самоаналіз уроку найбільш ефективно й безпосередньо впливає на остаточні результати навчально-виховного процесу, тому що він є одним з найголовніших способів управління якістю викладання, формує якість знань учнів та рівень їхньої вихованості.

Самоаналіз будується на принципах критичності, системності, рефлексії. Самоаналіз уроку – це спосіб граничної конкретизації управління навчально-виховним процесом, який дає можливість  шляхом особистого оперативного втручання впливати на методи навчання, на добір і формування навчального матеріалу, на вибір і правильне поєднання форм організації пізнавальної діяльності учнів. Самоаналіз уроку допомагає вчителю оволодіти більш високим рівнем майстерності, підвищити результативність праці.  

Самоаналіз уроку вчителем  дозволяє вирішити цілий ряд важливих завдань:

·        учитель краще  усвідомлює систему своєї роботи;

·       швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання;

·         робить учителя психологічно захищенішим, впевненішим у собі,

·         поліпшує якість планування наступних уроків;

·         стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя.

Отже, сучасний педагог має бути готовим до змін, що відбуваються в системі освіти, здатним сміливо приймати педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Це пов'язано, насамперед, із проблемами саморозвитку особистості та творчою самореалізацією педагога, новими концептуальними підходами до реформування загальної середньої освіти.

ВИСНОВКИ

1. Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь.

2. Самоосвіта педагогів являє собою органічну складову безперервної педагогічної освіти.

3. Основним змістом самоосвіти є оновлення і вдосконалення знань, що є у спеціаліста, його умінь і навичок з метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності. У сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншого – і це особливо важливо –  захищає від інтелектуального зубожіння особистості.

4. Самоосвіта дає ефективні результати у тому випадку, коли вона здійснюється цілеспрямовано, рівномірно й систематично.

5. Реалізація творчого потенціалу вчителя, його самоосвітньої діяльності найбільш ефективно відбувається за таких умов, як: створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери творчого пошуку новизни; регулярне і своєчасне фіксування досягнень кожного педагога;  стимулювання ініціативи; прояв довіри і поваги до індивідуального педагогічного доробку кожного педагога.

        

  Працюючи в школі, я розумію, що труднощі у вчительській роботі не зникають, змінюється лише їх характер. Проте переконана в одному: хоч би які завдання ставила сучасність, незмінним залишається одне – велика любов і повага до дітей.